Давні весільні звичаї - Весільні традиції, звичаї, свадебные традиции и обряды

Перші обручки виготовляли із коноплі. Пізніше це вийшло із моди, і у XV-му столітті їх виготовляли із металу - він тримається довше. Цей звичай залишився і сьогодні.

Після того, як наречений офіційно міг взяти дружину, він покривав її голову, щоб злі сили не спізнали її.

Звідки пішов звичай, щоб сукні дружок були схожими? Раніше дружки одягали таку ж сукню, як і молода, щоб її не спізнали та не вкрали злі сили.

Звичай весільного бенкету сягає в глибину тих часів, коли вважалося, що торкнутися молодої пари приносить щастя. Сьогодні про це вже ніхто не думає, але вітанню молодих радіють усі.

У Древньому Римі подружжя вважало себе офіційно признаним тоді, якщо їхній союз був «опечатаний» поцілунком, в знак сімейного союзу. Сьогодні у багатьох регіонах під час бенкету або співають «гірко», або б'ють виделками об тарілки, спонукаючи молодят поцілуватись.

Знаєте, звідки пішов звичай вести дочку до вівтаря батькові? Раніше дочка вважалась власністю батька аж до того часу, поки не віддасть її заміж іншому чоловікові.

Певно, кожен з нас мріє про весільну подорож у медовий місяць. Чому саме медовий? У давні часи в Ірландії протягом чотирьох тижнів молоду дружину поїли спеціальним медовим напоєм. Вважалось, що та жінка, яка його споживає, протягом року подарує чоловікові сина.

У ті часи, коли дружину можна було просто вкрасти, вважалось, що насильно штовхати молодицю через поріг - нещасливий знак. Тому чоловік її просто на руках заносив через поріг до хати...

У Середньовіччі довжина шлейфу весільної сукні показував соціальний статус нареченої у королівському дворі. Чим довший, тим ближче знаходилась вона до королівської пари, а, отже, тим більшою була її влада. У 18-19 столітті наявність рукавичок означало бути запрошеним на весілля.

Давньогрецькі наречені клали до рукавичок трохи цукру, щоб присяга була солодкою. Згідно індуїстських вірувань, приносить щастя, якщо в день весілля паде дощ. В інших культурах - навпаки.

У Голландії перед будинком молодята садили молоде деревце як символ плідності. А фінський наречений збирав кошти на весілля у наволочку, ходячи від хати до хати. З ним повинен був бути старший чоловік - так життя молодих буде довгим.

Корейська наречена одягається у червоні і жовті кольори. У Єгипті молодятам протягом тижня готують страви батьки, щоб вони відпочивали.

У афро-американців по сьогодні існує звичай скакати через мітлу. Оскільки раніше чорним рабам не дозволялось одружуватись, то вони виявляли своє кохання під барабанний бій саме у такий спосіб. Сьогодні цей звичай символізує плідність.

Японських молодят проголошують подружжям після першого (із дев'яти) ковтка саке. В ірландців закривають двері церкви після того, як молодята зайшли до неї - щоб наречений не передумав. У них же прийнято, щоб нареченого першим привітав чоловік.

Згідно англійського повір'я, молода обов'язково повинна мати на собі щось нове, щось старе, щось у борг і щось синє. Як правило, щось старе вона отримує від своїх родичів-жінок - чи то шпильку, чи мамину весільну сукню. Цим такі речі переходять від одного покоління до іншого. Щось нове символізує нове життя закоханих. Синє символізує щастя та сильне кохання, тому часто сині іриски залюбки потрапляють до весільних букетів.