Еволюція весільної обручки - Весільні традиції, звичаї, свадебные традиции и обряды

Починається вона в пустелях Північної Африки, де вздовж повноводної ріки Нілу виникла цивілізація давніх єгиптян. В Давньому Єгипті, як і в багатьох інших культурах, кільце було символом вічності. Воно не має ні початку, ні кінця, як час, повертається до свого початку, як життя, а його форма така ж, як форма Сонця та Місяця. Прийнявши обручку, дівчина навіки ставала, в певному сенсі, одним цілим з чоловіком, що подарував її. З чого ж виготовлялись обручки? Перші обручки були зроблені з очерету, трави чи сіна (їх слід було часто міняти), або зі слонової кістки, кісток чи шкіри. Врешті решт для виготовлення обручок стали використовувати метал, хоча найперші металеві каблучки були дуже нерівними та незграбними. Однак, вони як і раніше означали вічну любов та відданість. Згодом в Єгипті стали виготовляти обручки з золота, міді й латуні, та інкрустували їх дорогоцінним камінням, підтвердженням чого служать написи в єгипетських гробницях.

Сам обряд заручин вперше з‘явився в Давньому Римі, де роль матеріалу для обручок виконувало залізо, що символізувало силу кохання, що його чоловік відчував до обраної ним жінки. Золото чи срібло для обручок використовувалось в тому випадку, коли треба було продемонструвати матеріальний статок та надійність нареченого. Для більшого підтвердження цього нареченим дарували каблучки, стилізовані у вигляді ключа, що символізувало те, що дружина допускається до управління статками чоловіка, як рівноправний партнер. Після введення в практику чеканки золота, цей метал знову посів перше місце в якості матеріалу для обручок.

Трохи пізніше в середньовічній Європі знову почали практикувати інкрустацію весільних обручок дорогоцінним камінням. Перевага надавалась рубінам, бо вони червоні, як серце, сапфірам, блакитним як небо над головою, але найбільшим попитом користувались, безперечно, діаманти, як символ чистоти та непорушності кохання. З приходом доби Ренесансу в Італії знову набуло популярності срібло. Каблучки, що виготовлялись з нього, зазвичай були дуже ошатними та прикрашались гравюрами з декоративної чорної емалі в круглій чи овальній оправі, що вигідно контрастувала з кольором металу самої обручки. А на зміну традиційному кільцю в моду ввійшли обручки, виготовлені в формі двох переплетених рук. В сімнадцятому сторіччі срібні обручки стали поширеними також в Англії та Франції, де в ті часи панувала мода на поезію, зокрема на так звані «любовні поеми». Поетичні рядки сентиментального змісту гравіювались на зовнішній чи внутрішній стороні обручки і були сповнені віри, надії та кохання. Поступово золото все ж витіснило срібні обручки на другий план і ще донедавна воно залишалось найпопулярнішим матеріалом для їх виготовлення.

В дев‘ятнадцятому сторіччі перевага стала надаватись простим гладким чи напівкруглим каблучкам. Зміна смаків відображалась лише в ширині та висоті кілець. Однак після Першої світової війни асортимент обручок помітно розширився. Спочатку вони були вузькими, гладкими та прикрашеними гравюрою, а згодом набули округлості та стали декоруватись вибитими чотирилисниками, лавровими чи липовими листками.

В 30-х роках почали виготовляти повністю лапідарні обручки, тобто шліфовані до блиску на площадках різноманітної форми.

Пізніше в моду почали повертатись старі форми, деякі з них в модернізованому вигляді. На весільних каблучках почали кріпити мілкі діаманти та сапфіри, комбінуючи їх з лапідарними площинами.

На сьогоднішній день нараховується біля 140 різновидів весільних обручок різних форм та варіантів - від нескладних гладких каблучок різної ширини та відтінків золота, прикрашених гравіюванням, рубчиками та лапідарними площинами, до розкішних комбінованих з кількох металів та декорованих найрізноманітнішими прикрасами. Наймоднішими зараз вважаються обручки з золота, інкрустованого платиною чи білим золотом. Майже вийшли з використання гладкі широкі кільця, перевага віддається витонченим каблучкам, що можуть бути прикрашені дорогоцінним камінням.

На жаль, з плином часу весільна обручка дещо втратила свою значущість та величність, і опинилась в одному ряду з речами, що просто символізують давні звичаї. Тим не менш, вона все ще залишається добрим нагадуванням про подію, що тісно поєднала життя двох людей. І нехай ваше подружнє кохання, як і дорогоцінний метал ваших обручок, стає з часом тільки ціннішим!