Існує не одна етнічна спільнота, в якій поцілунок не прийнятий. Населення острова Мангаія, що в Тихому океані, відоме, як пристрасні коханці, однак попри це не знали про поцілунок аж до появи європейців у 1700-х роках. Деякі азійські культури навіть по сьогодні стримано відносяться до цього звичаю. Цілуватися на публіці у Китаї та Японії - табу. Більше того, всього десятиліття тому у Китаї молоді люди, які насмілились перейняти звичку Заходу, стали прицілом для негативної статті, а їх поведінку назвали шкідливою.
Поскільки поцілунок - справді набутий навик, то відкритим залишається питання, хто ж був першим, хто поцілував кохану людину у вуста? Багато хто вважає, що історія поцілунку сягає в глибину декілька мільйонів років. Мабуть, аж до того часу, коли матері пережовували їжу власними зубами, щоб нагодувати малят з рота до рота. Існує думка, що така звичка виробилась внаслідок того, що таким способом виявлялись почуття до найбільш близької людини. Однак таке тлумачення здається хибним, оскільки матері з Нової Гвінеї по сьогодні годують малят у цей спосіб, але поцілунок на цих землях був невідомим, поки європейці не «завезли» його.
Перша письмова згадка про поцілунок датується 1500 роком до н.е., знайти її можемо у ведичних текстах санскритом. Конкретно говориться про торкання та тертя носами. А датована 6 століттям до н.е. Кама Сутра говорить про відомі нам три типи поцілунків, в залежності від того, яку реакцію викликає це дійство.
Три типи поцілунків були відомі для древніх єгиптян та римлян. У Римській імперії кожен з них мав свою назву, в залежності від бурхливості почуттів: osculum, basium та saviolum. У Середньовіччі цілування вважалось соромним, а можливим вважалось лише при прояві поваги до Бога.
На думку професора Брайанта, популярність поцілунку полягає в його чуттєвості. Губи та язик - одні з найчутливіших людських органів, оскільки в них розміщено надзвичайно багато нервових закінчень. З іншого боку, під час поцілунку вивільняються ендорфіни та гормони, які впливають на нашу поведінку. Також професор вважає, що свого партнера ми «вивіряємо» за допомогою запахів, більше того, деякі складові нашої слини відіграють роль у хімічному потягу. Звичай тертя носами у ескімосів вчений-дослідник пояснює «вивченням» запахів, які виробляють залози на обличчі.
На думку професора психології, викладача Brown University Рейчел Герц (Rachel Herz), запах, який виробляє наш організм або окремі частини тіла, містять в собі інформацію про актуальний стан імунної системи, і перевагу надаємо партнеру, запах якого свідчить про здорову імунну систему. Тож можливо, що суттю поцілунку є не сам поцілунок, а шлях до відчуття природніх запахів партнера. «Думаю, партнерів поєднують запахи», - каже Герц.
Аліса Маркелова - Олексій Сілаков
28/04/201227/05/201209/06/201214/07/2012
Завантаження