Обряд вінчання - Весільні традиції, звичаї, свадебные традиции и обряды

Православ'я розуміє шлюб як таїнство - і обряд вінчання ні що інше, як випитування церквою у Бога благословення та особливого дару кохання, який з'єднає два серця.

Під час цієї події двоє стають єдиною душею та тілом до самої смерті, посилаючись на те, що на небі нема ні розведених, ні одружених.

Створення чоловічої та жіночої статті описується в книзі Буття, як діло особливого Промислу Божого. Коли Бог створив Адама, через деякий час сказав, що «не добре чоловіку бути одному» . І створив йому допомогу - жінку. Тому тільки в союзі чоловіка та жінки можна досягти тієї гармонії та повноти, які достойні замислу Божого про людину. Чоловіча та жіночі статті мають одну природу, і чоловік та жінка перед Богом однакові. Але вони відрізняються між собою як дві частини одного цілого.

Таїнство шлюбу складається з двох частин - заручення та вінчання. Раніше ці два обряди були окремі по часу, обручення відбувалося під час заручин і могло бути роз торгнути до вінчання.

Під час обручення Священик вручає молодожонам запалені свічки, як символ радості та тепла. Потім він одягає кільця спочатку нареченому, а потім нареченій.

Після обручення молоді проходять на середину храму. Священик питає їх про те, чи вільний наречений та наречена, чи не обіцяли вони вірність комусь іншому. Режисери голлівудських фільмів саме в цей момент люблять випускати на сцену третю особу, забуту наречену, чи протестуючого нареченого, якому вдається зупинити весілля. Але таке зустрічається лише в мелодрамах, на практиці такі випадки досить рідкісні.

Як і любий інший обряд вінчання глибоко символічне. Вінець, який тримається над головами молодожонів - це образ вінця Царства Небесного. Чаша з вином, із якої дають відпити нареченому та нареченій, - символ життєвої чаші радості і скорботи, яку подружжя повинно ділити до кінця своїх днів. Ходження по кругу за священиком - символ того, що таїнство буде вічним.

Умови укладання шлюбу, встановленні громадянським законодавством і церковними канонами, мають значні розбіжності, тому не кожен громадянський союз, зареєстрований в Рагсі, може бути освячений в таїнстві вінчання. Церквою не допускаються четвертий та п'ятий шлюби; забороняється вступати в шлюб з родичами - наприклад, між троюрідним братом та сестрою), а також тим, хто фактично є в шлюбі з іншою особою. В церкві часто просять посвідчення про шлюб, тому краще спочатку оформити реєстрацію в Загсі.

Православ'я не благословляє шлюб, якщо хтось з молодожонів (або ж обидва) об'являть себе переконаним атеїстом, який прийшов до храму тільки за чиїмось проханням.

Як і в католицькій вірі в православній в шлюб не може вступити та особа, яка вже одружена, або яка прийняла сан монаха, вінчання не можливо за примусом. Православна віра допускає розлучення, дозвіл на яке може дати архієрей, за наявністю для цього вагомих причин, наприклад, зради одного з подружжя. Відсутність батьківського благословення наречених не може завадити вінчанню, якщо наречений та наречена досягли повноліття.

Шлюб - це одне із семи таїнств церкви. Таїнство - тому, що воно невидиме стороннім. Вони не бачать, що в даний момент проходить з душею того, хто проходить обряд. Перед таїнством вінчання потрібно сповідатись та причаститись. Відповідно на за день до вінчання не можна вживати спритні напитки та палити. В деяких випадках священик може також порадити утриматись від м'ясних блюд. І нарешті, вінчання в церкві проводиться не кожен день.