Римо-католицький шлюб і вінчання - Весільні традиції, звичаї, свадебные традиции и обряды

Щодо наявності хрещення в обох наречених, іновірності, Церква теж регулює це питання. При укладанні шлюбу з особою, яка сповідує нехристиянську релігію, потрібнен дозвіл єпископа, а також присяга нехристиянина і не католика про те, що він/вона не заборонятиме іншому з подружжя сповідувати все життя католицьку віру і не заборонятиме виховувати спільних дітей у католицькій вірі.

Умови чинності шлюбу встановлені правовими канонами, які також утверджують права та зобов'язання по відношенню одне до одного та до народжуваних дітей. Обов'язковою є присутність двох свідків, завдання яких - свідчити про безсумнівність укладення шлюбу, а також, щоб шлюб вважався чинним, з часів Трієстського Синоду його слід укладати перед особою, виконуючи святу повинність.

Однак таїнство вінчання надає не священнослужитель, а саме майбутнє подружжя одне одному як посередники Христової благодаті. Важливим і обов'язковим моментом у церемонії є висловлення наміру укласти шлюб. Особливістю його є те, що з мовної точки зору цей намір висловлюється в теперішньому часі: «беру тебе в дружини» чи «беру тебе за чоловіка», а не, наприклад, «візьму тебе в дружини», оскільки в такому разі це був би не намір одружитися, а тільки заручитись!

Структура церемонії

Священик від імені Церкви кожному з подружжя задає чотири запитання, які стосуються наступного:

чи з власної волі прийшли до вінчання, чи зважили свій намір;

чи обіцяє майбутнє подружжя, що любитимуть і поважатимуть одне одного до смерті;

чи приймуть дітей, яких Бог дарує їм;

чи обіцяють, що дітей виховуватимуть за законами Церкви.

У випадку позитивних відповідей від обох сторін молодята беруть одне одного за руку, священик перев'язує їх єпитрахиллю, а потім просить кожного з них - спочатку нареченого, далі наречену - висловити свій намір про те, що дійсно хоче взяти за дружину/чоловіка присутню половину. Відповівши на питання, спочатку наречений, а потім наречена заявляють, звернувшись вже однин до одного: « (ім'я) перед лицем Господа я беру тебе за дружину/чоловіка».

Затим слідує клятва вірності. Наступним кроком є благословення обручок, які наречені одягають одне одному на безіменний палець правої руки зі словами: «Носи цю обручку як символ моєї любові та вірності в ім'я Отця і Сина і Святого Духа». В завершення обряду нове подружжя благословляється.

Що Бог з'єднав...

Згідно з церковними законами, чинний шлюб - нерозривний, адже його «ніяка людська влада і ніяка причина не в змозі роз'єднати, окрім смерті». Це пояснюється тим, що згідно католицької віри «творцем шлюбу є Бог, ».