Шлюб крізь століття. - Весільні традиції, звичаї, свадебные традиции и обряды

Полігамні шлюби. Такими вважаються шлюби, коли чоловік має принаймні двох дружин. Не існувало майже ніяких обмежень. Єдиною умовою було, щоб чоловік був спроможний на гідному рівні утримувати всіх своїх дружин. Чим багатшим був чоловік, тим більше дружин він міг привести у свій дім. Вважалося, що дівчатам, які вийшли заміж за такого чоловіка, надана велика честь. А дружина, яка подарувала своєму чоловіку першого спадкоємця, жила в почесті і користувалася багатьма привілеями. Соломон, наприклад, мав 700 дружин, у Гедеона були десятки, а Яків мав усього  двох (слабак!).

Причин полігамії існувало досить багато. Крім прагнення до різноманітності, велику роль відіграє той факт, що в тяжкій праці жінки старіли значно раніше чоловіків. Володіння кількома дружинами часто вигідне ще й тим, що в особі своїх дружин чоловік набуває більше робочої сили, і це звільняє його від необхідності працювати. Від декількох дружин народжується більше дітей, а діти, виростаючи, також стають додатковою робочою силою. Дочки, виходячи заміж, теж служили предметом продажу, тому що за них платили батькові.

І, хоча володіння великою кількістю дружин вважалося в той час престижним, зовсім не факт, що такі шлюби робили чоловіків (та й жінок також) щасливими.

Левіратні шлюби.

Такі шлюби не надто приємні. Термін «левіратний» походить від латинського слова «левірат» або «шурин». У випадках, коли чоловік помирав, перш ніж його дружина встигала народити йому сина, вдова була зобов'язана покинути свій будинок та одружитися зі своїм шурином, братом покійного чоловіка. Старший син від такого шлюбу успадковував не тільки ім'я, але й майно покійного. Ось основні правила левіратного шлюбу:

Якщо померлий чоловік не мав живих дітей, але мав живих онуків, він не вважався бездітним

Якщо покійний чоловік не мав братів, то вдова могла одружитися з ким завгодно

Якщо брат померлого був неповнолітнім, вдова залишалася пов'язаною з ним, доки він де досягне повноліття.

Чоловік, жінка та її рабиня.

Це може звучати як назва хитромудрої мильної опери, але такий тип відносин насправді існував та був популярним у давні часи. В окремих випадках дружина віддавала свою рабиню чоловікові, щоб він робив з нею все, що забажає. Найчастіше це відбувалося, коли чоловік і жінка мали проблеми із зачаттям, як у випадку Абрама і Сари в Книзі Буття. Сара віддала свою рабиню Агар Абрамові, і в результаті цього народився син Ізмаїл. Без сумніву, йому знадобилися роки, щоб дізнатися та зрозуміти прекрасну історію своєї появи.

Чоловік, дружина та його наложниця.

Ось такий загадковий трикутник. Звучить не надто привабливо для сучасної дружини, чи не так? Але історія показує, що такі відносини дійсно мали місце в давнину. Утримання наложниць, окрім дружини, було звичайною практикою в біблійні часи. Рабинями або наложницями ставали ті нещасні жінки, яких захоплювали в полон під час воєн. Також всі шанси стати наложницями мали доньки тих батьків, які вважали обмін своєї дитини на десять верблюдів та цапів дуже вигідним обміном. Не задоволений своїми 700 дружинами, цар Соломон мав ще й 300 наложниць; гарем Олександра Македонського включав більше, ніж 360 наложниць. «Повість временних літ» так пише про життя Святого Князя Володимира до хрещення: «Був же Володимир переможений похіттю, і були в нього жінки, а наложниць було у нього 300 у Вишгороді, 300 в Бєлгороді та 200 на Берестові...».

Наложниць зазвичай оформляли як невільниць. Одних дійсно купували на ринку, інших приводили батьки, щоб прилаштувати дочку до найбагатшої людини, та й самим мати з цього користь. А бувало, що деякі жінки приходили самі: «продатися» коханому чоловіку було єдиним способом законно потрапити до нього в ліжко, оминаючи його дружину. Наложниці мали набагато нижчий статус, ніж законні дружини, і їх могли просто викинути на вулицю, коли вони ставали непотрібними.

Традиційний шлюб.

Як це не дивно, в старі часи існували й такі відносини. Але ті давні шлюби мають ряд суттєвих відмінностей від сьогоднішніх традиційних шлюбів. Практично не давалися дозволи на міжконфесійні шлюби. А якщо такі шлюби й реєструвалися, то діти від цих союзів все одно вважались незаконними. Крім того, жінка, вступаючи в шлюб, обов'язково повинна бути невинною. За недотримання цієї вимоги наречена несла страшну кару: в неї кидали камінням. Що характерно, для чоловіків така провина зовсім не вважалась чимось дивним і недопустимим!