Весільні традиції Києва - Весільні традиції, звичаї, свадебные традиции и обряды

Традиційний весільний обряд в Україні пов'язаний з комплексом народних звичаїв, норм етикету, моралі, соціальних і правових уявлень, стародавніх вірувань. Весілля в Україні завжди було найбільшим сімейним святом і відбувалося дуже цікаво. В різних регіонах України в сюжеті весілля багато спільних моментів, однак є й значні відмінності.

Першими персонажами на весіллі є наречений і наречена, а навколо них об’єднуються інші дійові особи: дружки – подруги нареченої, котрі одягають наречену, заплітають косу, співають пісень; бояри – найкращі друзі молодого, вони супроводжують його впродовж усього весілля; світилки – дівчата із сім’ї нареченого. Кожний чітко виконує свою роль. Сват є режисером весільного обряду (їх могло бути й двоє). На весіллі звучать пісні, замовляння, прислів’я і приказки, виконуються театралізовані сценки.

Загалом традиційний український обряд весілля умовно поділяється на три цикли:

1) передвесільний: випитування, сватання, заручини, оглядини;

2) плетіння вінків, випікання короваю, проводжання у сімейне життя, зустріч з батьками після шлюбу, покриття нареченої, ділення короваю і обдаровування;

3) післявесільний період: омовіння молодих, різноманітні забави.

Сватання – це перший акт шлюбних церемоній, перша зустріч нареченого з нареченою та її батьками для отримання згоди на взяття шлюбу. У Київському регіоні посередників, котрі допомагали при сватанні, називали «старостами». Бути старостою просили, як правило, близьких родичів, поважних чоловіків. Оскільки успіх сватанок залежав і від уміння вести розмову, то під час вибору старшого старости брали до уваги такі риси, як комунікабельність і дотепність. Сватати дівчину йшли пізно увечері, щоб у разі відмови зберегти сватання в таємниці. Відповідь нареченої була обов’язковою й вирішальною.

В Київській області на сватання наречений із сватами повинен був обов’язково принести свою горілку в посудині, прикрашеній червоною квіткою і червоними стрічками. А якщо наречена погодилася вийти заміж, вона повинна була розрізати хліб навпіл і віддати незаміжнім дівчатам, щоб вони чимшвидше вийшли заміж.

Під час сватанок, крім розрізання хліба, ще обов’язковими є такі дії за столом:

· Молодих обов’язково саджають на кожух «щоб життя було теплим».

· Сват наливає з прикрашеної пляшки по чарці спочатку молодим, і вони обов’язково мали випити все, тому що це означало «одружуються по любові». Затим сват наливає іншим гостям з тієї ж пляшки. Гості також повинні були випити все до дна. Якщо хтось не допивав, це означало зневагу до одної із сімей.

· Наречена найкращу хустку подає молодому, потім – хрещеному батькові, свату.

Нині в Київському районі, в основному, сватання і заручини відбуваються в один день. В сім’ї нареченої збираються не лише батьки нареченої і свати, але й сусіди. Молоді люди при свідках оголошуються нареченим і нареченою. Найчастіше це стається у день подання заяви на реєстрацію шлюбу в ЗАГС.