Весільні традиції в Черкасах - Весільні традиції, звичаї, свадебные традиции и обряды

Дівчина весь час мовчала й не підводила очей. А коли її питали, чи піде вона заміж, тоді вона кивала на знак згоди. Якщо парубок їй не подобався, виносила на тарілці гарбуза. За таких обставин старости і наречений хапали свої шапки і тікали геть з дому. А якщо хлопець подобався, вона виносила хустку і подавала її нареченому, а сватів перев’язувала рушниками.

А вже через тиждень до батьків нареченої приходили батьки нареченого і домовлялися, коли справляти весілля. Святкували весілля восени чи взимку, ретельно дотримуючись посту. Визначивши тиждень для весілля, мати нареченої починала переглядати й готувати придане для неї. До моменту заручин воно в основному було вже готове. Адже придане зазвичай починали готувати, як тільки дівчина починала підростати. Проте перевіряли: може, ще щось забули, недодивились. Якщо батьки були багаті, до приданого добавляли подушки, рушники, килими, доріжки й одяг для нареченої. Батько намагався дати доньці корову, коня, землю. Якщо сім’я була бідною, то й придане збирали скромне.

В суботу вранці наречена з старшою дружкою кликали дружок і свах прикрашати «гильце». Всі сідали за стіл і, наспівуючи традиційних пісень, прикрашали зрізану гілку плодового або хвойного дерева приготованими завчасно квітами, пахучим зіллям, стрічками, монетами, а на верхівку прив’язували букетик з колосками. Готову гілочку вставляли в свіжий коровай, і вона стояла на столі впродовж усього весілля. Таку ж гілку прикрашали і в домівці нареченого. Обряд прикрашання «гильця» символізував появу нової сім’ї.

В суботу ввечері всі подруги нареченої збиралися в її хаті. Вони співали пісні, в яких славили дівочу вроду, молодість, вільне життя, висловлювали жаль з приводу розлуки з батьками, родом. У звертанні до мами питали, чи не набридла їй донька своїми примхами. Наречена передавала з гінцем нареченому згорнуту і перев’язану стрічками сорочку, яку вона сама пошила і вишила. Цю сорочку наречений повинен був одягнути на весілля.

У неділю вранці наречену готували до весілля: брат розплітав і мазав медом косу; дружки прикрашали її стрічками, монетами, вкладали часник (як оберіг від напасті), одягали, наряджали у найкращий одяг. При цьому співали про те, що їхня княгиня дуже гарна, а ще буде й щаслива, і прославляли її нареченого.