Весільні традиції в Чернівцях - Весільні традиції, звичаї, свадебные традиции и обряды

Жодне весілля не обходиться без коровая або калачів, вишитих чи тканих рушників, букетів, які прикріпляють на одяг гостей, і прикрашеного деревця. Точно визначеного дня весілля не встановлювали. Сватання і заручини відбувалися переважно навесні, влітку і восени, рідше − взимку, а весілля намагалися зіграти до Великого посту. Під час будь-якого посту грати весілля категорично заборонялося.

Коли батьки парубка підшуковували для нього відповідну пару (а весілля майже завжди залежить від батьків, оскільки вони дають придане для нового господарства) або коли хлопець сам вибере собі дівчину, то вся сім’я збирається на нараду. З членів сім’ї вибирають двох старост, і вони йдуть до батьків дівчини.

Коли між собою все обговорять старости і батьки, тоді кличуть дівчину, щоб вона сказала, чи погоджується вона вийти заміж за парубка, котрий тут присутній. Якщо вона погоджується, то перев’язує сватів рушниками, і з цього часу молоді люди вважаються зарученими. Після цього дівчина разом з своїми батьками йде до родичів хлопця на «оглядини», щоб її батьки остаточно вирішили, чи варто віддавати доньку за цього парубка. Під час цієї зустрічі батьки майбутнього нареченого намагалися дізнатися, як дівчина порається по господарству.

Напередодні весілля як дружки, так і дружба виконують дуже важливі завдання. Дружки повинні назбирати багато зеленого барвінка для вінків нареченому і нареченій. Половину зібраного барвінка залишають дівчині, а другу частину відсилають до хати нареченого. В деяких селах разом з дружками ходить збирати барвінок і сама наречена. Дружба повинен підшукати й принести весільні деревця для обох молодих. А підшукати такі деревцята дуже важко, оскільки весільне деревце має бути верхівкою молодої ялинки з чотирма рядами гілок, і в кожному ряду повинно бути по чотири гілки. А найчастіше зустрічаються ялинки з трьома чи п’ятьма гілками в кожному ряду. Тому дружба мав дуже постаратися, щоб принести молодим традиційне деревце.