Історія весілъних традиції - Весільні традиції, звичаї, свадебные традиции и обряды

І хоча сьогодні початкове значення весільних традицій та атрибутів безповоротно втрачене, старовинні весільні обряди та звичаї залишились невід‘ємною частиною нашого життя.

Практично кожен етап весілля, від заручин і до медового місяця, має свою історію. Звідки ж беруть свій початок сучасні весільні традиції?

Холостяцький обід
Більш відоме сьогодні як холостяцька вечірка, здавна це святкування на честь нареченого називалось холостяцьким обідом або парубочим вечором. Як і більшість, ця весільна традиція з честю витримала випробування часом. Вперше вона з‘явилась в п‘ятому столітті в Спарті, де бойові побратими збирались щоб виголосити тост на честь одного зі своїх товаришів напередодні його весілля. Навіть сьогодні холостяцька вечірка за традицією відбувається незадовго до призначеної дати весілля. Вважається, що на цій вечірці наречений востаннє відчуває смак свободи. Не дивлячись на сумнівні розваги, з якими сьогодні асоціюється холостяцька вечірка, дана традиція не завжди мала заплямовану репутацію. Не дивлячись на свій бешкетний та бурхливий характер, парубоча вечірка традиційно організовувалась, щоб надати знервованому та напруженому нареченому та його друзям можливість трохи розслабитись та зняти стрес перед визначною подією.

Весільний букет
Колись весільний букет складав частину гірлянди, яку несли і наречена, і наречений, і яка вважалась символом подружнього щастя. Перший вінок та букет нареченої був виготовлений з трав, що несли в собі магічне та символічне значення. У давніх кельтів традиційний букет нареченої включав плющ, будяк та верес. Використання для весільного букету трав пояснювалось тим, що давні люди вірили в те, що трави, особливо часник, мають здатність відганяти злих духів від наречених, коли ті прямують до вівтаря. Кожна складова букету мала своє символічне та визначальне значення для майбутнього життя подружжя. Якщо в букет нареченої входила шавлія, то вважалось, що дівчина буде мудрою, якщо кріп – то пристрасною. Дівчата-квіткарки на весіллі несли оберемки пшениці – символ достатку, плодючості та відродження. З часом місце трав зайняли квіти, які теж набули свого символічного значення. Квіти апельсинового дерева означали щастя та плодючість, плющ – вірність, а лілея – чистоту та непорочність.

Свідок
Весільний свідок англійською дослівно звучить як «найкращий чоловік» (best man). Ця назва, можливо, бере свій початок з часів германських готів. Багато сторіч тому, коли жінка ще не мала жодних прав, чоловік, обравши собі дружину, часто змушений був викрадати або відбирати її силою, якщо сім‘я дівчини не схвалювала шлюб. За звичаєм, для чоловіків було бажано обирати собі дружин в межах своєї общини. Але якщо «своїх» дівчат підходящого віку не вистачало, парубки змушені були шукати та захоплювати наречених з сусідніх общин. Як можна здогадатись, здійснити подібну операцію самотужки було практично неможливо, тому майбутній наречений кликав на допомогу когось з чоловіків общини. І для такого важливого завдання, звичайно, обирався найкращий та найсильніший чоловік. Однак, на викраденні нареченої роль свідка не закінчувалась, оскільки існувала загроза того, що сім‘я дівчини вдасться до насильницьких дій, щоб повернути її додому. Тому свідок, в повній бойовій готовності, знаходився біля наречених на протязі всієї весільної церемонії. А по її завершенні, свідок всю ніч ніс варту біля будинку молодих.

Щось старе, щось нове, щось позичене та щось блакитне.
Звичай одягати на весілля щось старе, щось нове, щось позичене та щось блакитне бере свій початок ще з вікторіанської епохи. Щось старе символізує зв‘язок нареченої з її сім‘єю та минулим. Багато наречених зупиняють свій вибір на сімейних коштовностях або маминих чи бабусиних весільних аксесуарах. Щось нове втілює удачу та успіх в новому сімейному житті дівчини. В якості нової речі найчастіше обирають власне весільну сукню. Щось позичене одягають для того, щоб нагадати собі про те, що друзі та сім‘я завжди будуть поруч, якщо знадобиться підтримка чи допомога. Позиченою річчю може бути мереживна хустинка чи аксесуар для зачіски. Щось блакитне є символом вірності та відданості. Зазвичай наречені одягають блакитну підв’язку.

Перенесення нареченої через поріг
Ще покоління тому вважалось дуже хорошим тоном, якщо наречена виявляла справжню чи вдавану нерішучість, «віддаючи себе у владу» чоловікові. На порозі до подружньої спальні молода дружина зазвичай починала вагатись, і чоловік повинен був перенести її через поріг, щоб допомогти дружині зважитись та додати їй впевненості. А в добу захоплення наречених силою, молода дружина часто не бажала добровільно входити в дім чоловіка, і він затягував її силою або переносив через поріг на руках.

Фата
В давні часи фата символізувала незайманість, невинність та скромність нареченої. Історію весільної фати можна прослідкувати до часів Давнього Риму, коли вона представляла собою покривало, що закривало дівчину від голови до п‘ят (згодом воно використовувалась як її поховальний саван). З плином часу символічне значення фати було втрачене, але традиція одягати весільну фату живе донині. В деяких культурах Ближнього Сходу та Азії фата використовувалась, щоб сховати від нареченого обличчя нареченої, яку він до весілля жодного разу не бачив. І лише після весілля чоловік мав право підняти фату та вперше побачити свою молоду дружину.

Біла весільна сукня
В біблійні часи чистоту та невинність символізував не білий, а блакитний колір, і весільне вбрання нареченого та нареченої обшивалось по низу блакитною тасьмою (звідси – щось блакитне). Білий весільний одяг асоціюється переважно з грецькою культурою – греки вважали, що саме біле вбрання символізує юність, радість та чистоту. Тим не менш, білі весільні шати далеко не завжди були в моді. В добу середньовіччя біла весільна сукня в черговий раз набула популярності завдяки Анні Бретонській – в 1499 її знову стали вважати символом непорочності. Сьогодні білий все ще залишається найпоширенішим кольором для сукні нареченої, але ніхто не стане вам на заваді, якщо ви вирішите з‘явитись на своєму весіллі в сукні будь-якого іншого пастельного чи більш насиченого (навіть яскраво-червоного) кольору.

Діамантова обручка
В часи середньовіччя наречений часто змушений був заплатити за право отримати руку своєї коханої. В таку плату часто входили і дорогоцінні камені, що символізували твердість наміру парубка. І хоча даний звичай з часом канув у забуття, традиція дарувати на заручини дорогоцінний камінь, як доказ наміру одружитись, існує і сьогодні.

Весільна каблучка В давні часи, коли життя людей було набагато важчим і коротшим, чоловіки проводили особливий ритуал, що давав надію на те, що душі їхніх дружин не відлетять у небуття занадто швидко. Чоловік обв‘язував зап‘ястки та щиколотки дружини трав‘яними мотузками, вірячи при цьому, що це утримає її душу в тілі. З плином часу та еволюцією релігійних вірувань значення весільних пут та матеріал, з якого вони виготовлялись, теж набув нової форми. На щастя, сучасні наречені вдягають пута не на руки та ноги, а лише на безіменний палець. А трава змінилась спочатку шкірою, потім каменем, металом і, врешті-решт, сріблом та золотом. Сьогодні весільна каблучка символізує щире кохання та довічний зв‘язок між чоловіком та дружиною.

Підв‘язка нареченої
Звичай кидати підв‘язку нареченої походить від давньої традиції, що вимагала присутності свідків біля подружнього ложа (щоб упевнитись, що пара справді вступила в шлюб). Сама підв‘язка, яку свідки повинні були винести з собою, служила доказом того, що вони справді засвідчили шлюб. Ця традиція стала таким порушенням інтимності шлюбу, що, врешті-решт, наречена стала просити нареченого кинути свідкам підв‘язку на доказ виконання подружнього обов‘язку.

Медовий місяць
Традиція медового місяця була започаткована в давні часи тевтонцями. Тевтонські весілля святкувались лише при повному місяці. Після весілля наречений та наречена повинні були протягом одного повного місячного циклу (тридцять днів) пити медове вино. Відтоді перший місяць після весілля стали називати медовим. І хоча назва існує і сьогодні, саме значення медового місяця з часом змінилось. В наш час молоде подружжя залишають після весілля свої сім‘ї та друзів та їдуть в яке-небудь романтичне місце, щоб сповна насолодитись один одним.