Традиції весільного короваю - Весільні традиції, звичаї, свадебные традиции и обряды

Традиція випікати на весілля коровай та дарувати його молодятам прийшла до нас ще з язичницьких часів. Круглий весільний коровай споконвіків був головним учасником будь-якого весілля - великого чи малого, бідного чи багатого. Випікання весільного короваю завжди супроводжувалось спеціальними ритуалами та було одним з найважливіших етапів весільного обряду, з яким пов‘язано багато повір‘їв та правил.

Весільний коровай був обов‘язковим лише для першого шлюбу, вдівцям та вдовицям його не випікали. Найчастіше в приготуванні весільного короваю брали участь п‘ять-сім жінок-коровайниць. Коровайницями могли стати лише щасливі в шлюбі жінки, дівчата та вдовиці до цього ритуалу не допускались. Очолювала процес старша коровайниця - жінка, яка жила з чоловіком в любові та злагоді та мала хороших та працьовитих дітей, оскільки вважалось, що вона передасть свій сімейний добробут через коровай молодятам. Увесь процес випікання весільного короваю був чітко розрегламентований та супроводжувався спеціальними піснями.

Коровай обов‘язково оздоблювали фігурками з тіста: шишками, голубками, жайворонками, качечками, квіточками, колосками тощо. Зверху його прикрашали колосками пшениці, що втілювали достаток та добробут в сім‘ї, та гілочками калини - символу кохання, вірності, а також дітородіння в сім‘ї. Гілками та ягодами калини також оздоблювали і кімнату, в якій готували коровай.

Особливе значення надавалося і розмірам короваю. Чим більшим був коровай, тим щасливішим та багатшим буде подальше життя молодої сім‘ї. Тому коровайниці намагались випекти не лише смачний та гарний, але й, на подив гостям, великий коровай. Іноді його випікали розміром на весь стіл.

Після того, як спечений коровай витягували з печі, по ньому намагались вгадати подальшу долю молодих. Якщо коровай у печі тріскав -це було ознакою майбутнього розлучення, якщо ж перекошувався - спільне життя не буде щасливим, якщо виходив пишним і гарним - то це свідчило, що сім'я буде міцною і житиме довго й щасливо!

Випечений весільний коровай прикрашали і клали на вишиваний рушник. Зустрічати молодят з короваєм - це старовинна традиція, в якій батьки через хліб передають своїм дітям побажання злагоди та кохання, а також багатства та благополуччя. Наречений та наречена повинні відкусити від короваю по шматочку, не торкаючись його при цьому руками. Вважалось, що той, хто відкусить більший шматок, і буде головою сім‘ї.

Розрізали коровай в кінці весілля. Як правило, нареченим вирізали собі середину, а решту ділили порівну між гостями. В деяких областях України було прийнято роздавати не коровай, а «шишки» - випічку на паличках, що на смак дуже нагадувала коровай, а формою була схожа на соснову шишку. Вважалось, що принесений з весілля шматочок короваю чи шишка принесе в сім‘ю щастя та добробут.