Весільні традиції Хмельницького - Весільні традиції, звичаї, свадебные традиции и обряды

Здавна в Хмельницькому регіоні віруючі люди надавали перевагу церковному шлюбу, оскільки вірили, що спочатку шлюб укладається на небесах, а потім на землі. Підготовка до сімейного життя і створення сім’ї ніколи не сприймалися в народі як особиста справа тих, хто брав шлюб, або їх батьків чи родичів. Це стосувалося всього суспільства.

В цьому регіоні дуже суворо дотримувалися черговості одруження дітей. Молодші брати не мали права ходити на «вулицю» разом із старшими. Молодь обов’язково повинна була просити дозволу в батьків на відвідування гулянь, вечорниць, ярмарків.

Сватання починалися, коли посли від молодого йшли до батьків його обраниці укладати попередню угоду про шлюб. Свататися було прийнято у вільний від роботи час. Свати в основному йшли на заручини увечері, щоб про це не дізналися люди на селі. Йшли старости з хлібом, загорнутим у хустину, і горілкою.

Після всіх церемоній парубок і дівчина вважалися зарученими і не мали права тепер відмовлятися від шлюбу. Намагання відмовитися вважалося безчестям. На знак, що вони заручені, молоді люди отримували певні атрибути: парубок – квітку барвінка, а дівчина – червону стрічку. Відразу ж і домовлялися про час весілля.

Були випадки, коли дівчина не давала згоди на одруження. На знак відмови вона брала зі столу принесений старостами хліб, цілувала його і віддавала назад старостам, ввічливо промовляючи: «Спасибі за честь, нехай вам Бог дає з інших рук».

Запрошували на весілля за два тижні. Молода ходила з дружками, а наречений з боярами. Проводжаючи дітей в село запрошувати гостей, матері кропили їх святою водою і посипали житом.

Головним весільним хлібом був коровай, який виготовляли за спеціальним сценарієм. Замішували коровай у близьких родичів майбутніх молодят або у хатах самих молодих, це символізувало єдність сімей. Пекти коровай запрошували непарну кількість учасників, найчастіше сім людей. Замішували коровай спеціально запрошені для цього жінки, котрі жили в мирі і злагоді зі своїми чоловіками. Вони приносили з собою борошно, яйця, сало.

В українських селах, проводжаючи молодих на вінчання, матір посипала їх з порога зерном і грошима, кропила святою водою. Після повернення з церкви молодих, як правило, зупиняли на вулиці, що символізувало зустріч з нечистими силами. Молода пара повинна була відкупитися. А в деяких районах молодих зустрічала молодь із снопом необмолоченого жита, боярин повинен був усіх пригостити, а жито забрати.