Весільні звичаї, що означають та звідки походять - Весільні традиції, звичаї, свадебные традиции и обряды

Біла сукня нареченої. Традиція надягати на весілля білу і обов'язково нову сукню, призначену виключно для цього випадку, відносно молода - їй всього 150 років. Раніше небагато жінок могли дозволити собі таку розкіш.

Білий колір традиційно символізує юність і невинність. У Азії і на Середньому Сході популярний червоний і оранжевий, оскільки там вони вважаються квітами радості і торжества.

Фата. Римські наречені носили фату ще 2000 років тому. Фата одягалась як знак скромності і таємниці, і лише чоловік міг зняти її після шлюбної церемонії. Також фата захищала наречену від злих духів, що могли її зурочити.

Розкидання рису. Рис - це символ дітонароджуваності та довгого життя. Гості кидали рис на наречену та нареченого, бажаючи їм дітей та щасливого життя. Можна розкидати також цукерки, квіти, кукурудзу, ячмінь та монети.Кільця. Обручки пов'язані з обрядом обміну кільцями для того, щоб скріпити шлюб. Кільце не має ні початку, ні кінця, що символізує вічну любов. Кільце носиться на третьому пальці лівої руки, оскільки вважається, що саме від цього пальця йде пряма жилка до серця.

Рушник. Одним з головних весільних атрибутів здавна вважався рушник - біле льняне полотно з яскравими вишитими квітами, голубами та іншими візерунками. Колись кожна наречена повинна була до заміжжя вишити кілька десятків різних рушників. Адже саме по ним визначали, наскільки працьовитою є дівчина. Перед виходом з дому батьки нареченої «на щастя, на долю» благословляли молодих іконами, прикрашеними рушниками. Біля вівтаря наречені стають на вишитий вінчальний рушник, а під час вінчання священик пов‘язує їм руки так званим шлюбним рушником. По прибутті додому молодят зустрічають весільним короваєм, який також лежить на розкішному рушникові. В кожній області України орнаменти, що вишиваються на рушниках, різні, але всі вони символізують майбутнє сімейне щастя молодої пари.

Весільний коровай. По давній традиції батьки зустрічають молодят з короваєм на рушнику. Наречений та наречена повинні відкусити по шматочку короваю, не торкаючись його руками. Вважається, що той, хто відкусить більший шматок, і буде головою сім‘ї. Коровай був окрасою весільного столу як символ достатку й щастя, а наприкінці весілля його розподіляли між усіма присутніми. Серединка діставалась молодим, так звана підошва - музикам, а решта короваю - гостям. Дівчата, які хочуть якнайшвидше вийти заміж обов‘язково повинні з‘їсти запропонований їм шматок.

Викрадання туфельки нареченої. Колись туфельку не викрадали. Її просили приміряти незаміжні подружки нареченої. І та дівчина, якій туфелька була по нозі, просила жениха викупити взуття своєї нареченої. Таким чином перевіряли, наскільки заможним був наречений. Подружок нареченої обсипали цукерками, нагороджували подарунками, або просили повернути туфельку без винагороди. А після весілля нареченого ще довго обговорювали: багатий він чи бідний, щедрий чи скнара.

Чоботи - це ще одна весела українська традиція. В ході веселощів родичі вимащують ноги тещі сажею та брудом, а зять, ставши перед мамою дружини на коліна, повинен вимити їй ноги та взути їх в спеціально куплені черевики. Після цього зять з тещею танцюють швидкий танець, щоб перевірити, чи підійшло їй нове взуття. Даний обряд має на меті не лише повеселити гостей. Перш за все зять таким чином виявляє свою повагу до мами нареченої.

Кидання букета. Традиція кидати весільний букет нареченої вважається суто американською, але вона досить швидко прижилось на території України. Проте і в нас існував подібний обряд. Наречена передавала свій святковий вінок (пізніше фату) подружці, котра мала наступною виходити заміж. З часом з‘явився звичай кидати вінок в натовп дівчат, і та дівчина, що його спіймала, вважалась наступною претенденткою на роль нареченої.

Знімання фати. Одним з найгарніших та найзворушливіших обрядів вважається традиція «розплітання нареченої». Назва пішла від того, що колись з голови молодої знімали не фату, а віночок, розплітаючи при цьому дівочу косу. Сьогодні сам процес зазнав деяких змін, але основа ритуалу залишилась незмінною. Під звуки пісні свекруха, або й сам наречений, знімає з голови дівчини фату і пов‘язує її гарною хусткою. Після цього молода дружина прощається зі своїми незаміжніми подругами в ритуальному танці, одягаючи кожній з них по черзі фату. Весь обряд символізує прощання з юністю та перехід в доросле самостійне життя.

Медовий місяць. У давнину жених, що викрав наречену у її батьків, намагався, по цілком зрозумілим причинам, відвезти її подалі. Це і був перший медовий місяць. Саму назву придумали тевтони, стародавнє німецьке плем'я. Після весільної церемонії гості пили медовий напій до тих пір, поки місяць не починав убувати.

Ось далеко не повний перелік традицій, що існують на території України. Деякі з них є суто українськими, інші прийшли до нас з-за кордону. Кожен традиція надає весільному дійству певний колорит та неповторність, що робить весілля справді веселим та незабутнім.